Хеллен Лайт опубликовала обновление статуса Вікторіи Валевськи.

Вчера, в 10:42 ·

стихи погибшего на войне поэта

Вікторія Валевська

РОМАН НАБЄГОВ
( Ромчику тоді було 19 років)
Відпустіть, благаю,
Полечу до гаю,
До рідного краю,
Бо місць краще не знаю.

Та дайте мені крила,
Я соколом до неба
Відлечу до сонця
З рідного віконця.
А ви тільки словом б'єте
І нічого не розумієте,
Не навчили вас жити,
Тільки можете, що вбити.
Я хоч молодий, та знаю
Про рідну про стаю,
Про дух український,
Про шлях наш тернистий.
І не рвіть ви рану,
Бо квіткою зав'яну.
Живу я не хлібом,
А землею та небом.
Прийде час, пом'яну
Того, кого не знаю
Та за того помолюся
На кого злюся.
Бо люблю свого брата,
Навіть самого ката.
Та за Україну
Якщо треба, згину.
Хоч не вчила нас мати
До смерті стояти
Та краще разом загинуть,
Аніж брата покинуть.
І шлях наш важкий
Нехай буде чистий.
Чого батько робитиме,
То у дітях житиме.
Та всі ж ми від Бога!
Добра та й убога.
Добрий та злий
Твій брат та мій.
Ми рівні з тобою
Та жити душою
Не кожен вміє
Від цього і хворіє.
Наша країна
Велика й єдина.
Та разом, я знаю!
(до Бога звертаю).
Ми край наш пониклий
У жовто-блакитний
Знов повернемо
Та жити почнемо.

Посмотреть перевод

НравитсяНравится · · Поделиться

• 3 пользователям это нравится