вторник, 16 сентября 2014 г.

ЛЮБОВЬ И РАЗЛУКА.
У края поля стояли Любовь и Разлука и любовались молодой парой.
Разлука говорит Любви: «Спорим, я их разлучу?!»
Любовь говорит: «Погоди, дай я сделаю к ним всего один подход, а затем ты можешь подходить к ним столько, сколько захочешь — и тогда мы увидим, сможешь ли ты их разлучить.»
Разлука согласилась. Любовь подошла к молодой паре, прикоснулась к ним, заглянула в их глаза и увидела, как между ними пробежала искра…
Любовь отошла и говорит: «Теперь твой черед»
Разлука ответила: «Нет, сейчас я ничего не могу сделать — сейчас их сердца наполнены любовью. Я приду к ним позже»
Прошло время. Разлука заглянула в дом и увидела молодую мать с младенцем, отца. Разлука надеялась, что любовь уже прошла и потому с надеждой переступила порог их дома. Но, заглянув в их глаза, она увидела Благодарность.
Разлука повернулась и сказала: «Я приду к ним позже»
Прошло время, Разлука вновь явилась к ним — в доме шумели дети, с работы пришел уставший муж, мать успокаивала детей. Разлука надеялась, что уж теперь-то она точно сможет их разлучить — ведь за это время и Любовь и Благодарность уже давно должны были выветриться из их сердец. Но, заглянув в их глаза, она увидела Уважение и Понимание.
«Я загляну позже» — сказала Разлука.
Прошло время. Снова пришла в их дом Разлука. Смотрит она — дети уже взрослые, седой отец объясняет что-то своим детям, жена что-то готовит на кухне. Взглянула она в их глаза и разочарованно вздохнула: она увидела в них Доверие.
«Я приду позже» - сказала Разлука и вышла.
Прошло еще время. Заглядывает снова Разлука в дом, смотрит, а там бегают внуки, у камина сидит, пригорюнившись, старенькая женщина. Разлука смотрит и думает про себя: «Ну вот, похоже, мое время пришло». Хотела она было заглянуть старушке в глаза, но та встала и вышла из дома. Разлука пошла за ней. Вскоре пришла старушка на кладбище и села у могилы. Это была могила её мужа.
«Похоже, я опоздала, — подумала Разлука, — время сделало за меня мою работу»
И Разлука заглянула в заплаканные глаза старушки.
А в них она увидела Память — Память о Любви, Благодарности, Уважении, Понимании и Доверии.
  • Вам и еще 54 пользователям это понравилось.
  • Yurij Shubin Sveta Noskova никогда не говори никогда!
  • Елена Пенцарская Как жаль,что мечты не все сбываются.
    Мы не всегда счастливы.
    Не всегда можем быть с человеком,которого любим.
    ...Еще
  • Yurij Shubin Ніколи не сумуйте, це нікому ще не допомагало! Огляніться навкруги, в світі стільки прекрасного!

    Як близько щастя коло тебе,

    До нього лиш рукою простягни,
    Свій погляд підніми у небо
    І перетни щасливі всі шляхи.

    Ти мрій, надійся, вір у зорі,
    Йди за покликанням душі.
    І посміхайся завжди долі,
    Тоді вона усміхнеться й тобі!

    Отримуй насолоду від туману,
    Що вранці доторкається до вуст твоїх.
    Від літнього тепла омани,
    Яке вночі дає для прохолоди поцарить.

    Радій дощу, шукай в калюжах місяць.
    Сьогодні круглий він, а завтра – ніби ріг.
    Летять на тебе краплі сотні тисяч?
    А ти танцюй всю темну і чарівну ніч!

    І дихай ніжним запахом жасмину,
    Що розмішався з ароматами роси.
    Ти подивись на ту милу дівчину,
    Що боса ходить по траві.

    Живи, кохай і щиро вір у себе.
    Надійся, вибачай, розплутуй думки верболіз
    Хай світла мрія буде твоїм кредо,
    А за тобою тягнеться кохання повен віз.
  • Ігор Клос Зірка Щастя.
    Любов моя, без тебе я не можу жити,
    Без наших діточок, без нашої сім’ї,

    Не можу я, не можу я терпіти
    Самотності-розлучення. А ти?
    Живу надією і вірю в нашу Зірку,
    Яка зійшла над нами в небі голубім,
    Яка роками світить, та не видко
    Ниточок світла … – так, бо ми сліпі.
    Не бачимо дороги, йдем пітьмою,
    Не бачим один-одного в пітьмі,
    Чіпляємося за каміння розладу і горя,
    Падем, стаємо … - ну, а може ні ?
    Давай зупинимось, хоть на хвилинку,
    Знайдем в камінні тім жарину нашого кохання,
    Складем багаття з гіркого полину,
    Роздуєм ватру – хай горить в останнє.
    Освічувати буде нам вогонь дорогу,
    Зігріє серце, лід розтопить на душі,
    Відкриє очі нам з тобою, і для того
    Сіяє Зірка Щастя на горі.
    Потягнуться чарівні ниточки небесні
    До нас, піймаємо ми їх,
    Візьмем за руки діточок й підем безпечні,
    Вперед, до нашої Зорі.
    (Шгор Кл)
    Показать перевод

Комментариев нет:

Отправить комментарий